13 жовтня 2020 року у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів відбулись слухання на тему «Проблеми реформування системи пенсійного забезпечення».
У заході, який проходив у режимі відеоконференції, взяв участь Голова Донецької обласної організації роботодавців Михайло Цуркан.
Позиція Донецької обласної організації роботодавців з обговорюваного питання, яка була донесена до учасників слухання, є наступною:
Перед Україною як державою зараз стоїть чимало гострих викликів. Важливі з них: старіння населення та трудова міграція за кордон. Кількість працюючих поступово зменшується, пенсіонерів – зростає, та, як наслідок, збільшується навантаження на Пенсійний фонд.
Голова профільного комітету Верховної Ради та Міністр соціальної політики пропонують єдине безальтернативне рішення – впровадження другого загальнообов’язкового рівня пенсійної системи.
Проблема, безумовно, потребує професійної дискусії. Причому не тільки серед органів влади, але й у суспільстві, для визначення оптимальних варіантів її вирішення.
Нажаль, такої дискусії сьогодні фактично немає. Не проведено жодних соціологічних опитувань, роз’яснювальної роботи та інформаційної компанії серед працівників та роботодавців. Але саме останні будуть сплачувати чималі додаткові внески до другого рівня.
Дискусія з такого важливого питання зведена до кількох нарад та круглих столів за участю переважно зацікавлених представників влади та, так званих, незалежних експертів з пенсійної реформи, які, фактично, є лобістами другого рівня, оскільки мали раніше або мають зараз пряме відношення до недержавних пенсійних фондів (тобто, вочевидь, мають конфлікт інтересів).
Лобісти впровадження в Україні другого рівня пенсійної системи спираються на нібито успішний світовий досвід. У якості прикладу наводяться такі високорозвинені країни світу як Нідерланди, Данія, Норвегія, Швеція, досвід яких не може бути релевантним для України. ВВП зазначених країн вищий за український в десятки разів, всі гілки влади та державні інститути ідеально працюють, корупція близька до нульової, інфляція контрольована та прогнозована.
При цьому чомусь забувають про негативний досвід впровадження другого рівня у десятків країн, значно більше схожих на Україну. Це країни колишнього СРСР, Центральної та Східної Європи, Латинської Америки. У період 1981-2014 рр. 30 країн світу приватизували свої пенсійні системи (повна або часткова приватизація). Станом на сьогодні 18 із 30 країн вже відмінили це рішення.
Під час глобальної кризи, яка розпочалась у 2008 р., недоліки пенсійних систем другого рівня виявилися повною мірою, і багато країн вирішили скасувати реформу приватизації шляхом зменшення внесків, спрямованих до приватних пенсійних фондів (Словаччина, Польща, Румунія), або шляхом повного скасування системи другого рівня та передачі активів приватних пенсійних фондів до державної пенсійної системи (Угорщина). Навіть складно уявити з якою руйнівною силою ці недоліки проявляться в Україні, якщо розпочати впровадження другого рівня пенсійного забезпечення під час сучасної глобальної кризи, багатократно підсиленою наслідками пандемії COVID-19.
Не випадково Міжнародна організація праці та USAID, за результатами проведених досліджень, не рекомендують Україні впровадження другого рівня системи пенсійного забезпечення у поточних умовах.