Ні в кого вже не викликає сумнівів, що «зелений» енергетичний перехід змінить та докорінно перебудує цілі галузі вітчизняної економіки, а відповідно – і її структуру. Чому «зелений» перехід став глобальним трендом, як він торкнеться кожної компанії та що робити, щоб максимально його спростити і навіть зробити вигідним? Про це будемо говорити у серії блогів експертів Кліматичної платформи ФРУ.
Сьогодні – про зміни клімату, відповідні виклики, вуглецевий податок, Систему торгівлі квотами на викиди парникових газів і те, як було започатковано «зелений» розказує радник з питань декарбонізації та змін клімату Кліматичної платформи ФРУ, Тамара Буренко.
То що ж таке зміни клімату та «зелені» ініціативи і чому вони стосуються кожного підприємства?
Зміни клімату, або глобальне потепління – це не зміна погоди, а зміни в характері природних явищ та пір року. Дощі стають інтенсивними та випадають у вигляді злив, вітер часто переходить у буревій, теплі літні дні все частіше переростають у аномальні спеку чи холод, зими теж б‘ють максимальні і мінімальні температурні рекорди. До того ж, такі природні аномалії стають менш прогнозованими. І це є викликом для роботи промислових підприємств, бо потрібно або вчасно підготуватись до природних катаклізмів, або витрачати кошти на боротьбу з наслідками.
То що ж є причиною таких природних явищ?
Клімат змінюється через велику концентрацію парникових газів в атмосфері. Основними емітентами таких газів є промислові підприємства, які спалюють викопне паливо: вугілля, газ, нафту.
На зміни клімату також впливає зменшення здатності поверхні Землі поглинати вологу через зменшення кількості рослин, які в свою чергу мають здатність поглинати вологу (вирубка лісів, розорення екосистем, осушення боліт). Надмірна волога у вигляді пару опиняється в атмосфері та посилює парниковий ефект: впливає на погоду та опади.
Які можуть бути наслідки для підприємств?
За останні 150 років концентрація СО2 в атмосфері зросла майже у 1,5 рази, що є стрімким зростанням за сотні тисяч років існування Землі.
Експерти у сфері змін клімату говорять, що коли температура підніметься понад 1,5-2ºС, почнуться незворотні процеси і людству потрібно буде боротися із проблемами нестачі води.
За стандартами Європейської економічної комісії ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тис. м³ річного стоку на людину, вважається не забезпеченою водою. В Україні такий показник складає 1,09 тис. м³ - у водні роки, та 0,62 тис. м³ - у маловодні. Отже, Україна є однією з найменш забезпечених водою країн у Європі.
Оскільки Україна належить до країн з дефіцитом водних ресурсів, то промислові підприємства змушені будуть або вкладати кошти у нові технології (наприклад, опріснення морської води, багаторазове використання води у виробничих процесах), або переносити свої підприємства на інші території.
Якщо до хронічних проблем нестачі води додати ще й проблеми боротьби з наслідками частих стихійних лих (повені, пожежі, буревії), то витрати будуть збільшуватись у геометричній прогресії.
За даними звіту Європейського агентства з навколишнього середовища сукупні економічні збитки для 32 країн-членів Європейської економічної зони (EEA) від екстремальних погодних та кліматичних катаклізмів у період з 1980 по 2020 роки склали від 450 до 520 млрд євро та призвели до смерті від 85 тис. до 145 тис. європейців. У першій трійці країн за обсягом економічної шкоди знаходяться Німеччина (107,6 млрд євро), Франція (99 млрд євро) та Італія (90 млрд євро).
Як підприємству підготуватись до змін клімату?
Є два підходи у підготовці до кліматичних змін — заходи пом’якшення та заходи адаптації.
Пом’якшення — це заходи для зменшення викидів СО2 в атмосферу. Це, в першу чергу, заходи декарбонізації, які в результаті зменшують обсяги спалення викопного палива при збереженні або збільшенні випуску обсягів продукції підприємствами (заходи з енергоефективності). У цьому випадку досягається глобальна ціль зменшення викидів СО2 та локальна для підприємства – зменшення собівартості продукції через зменшення затрат на енергію та паливо і підвищення конкурентоспроможності продукції.
У жовтні 2021 року було прийнято і вступив у дію Закон України «Про енергетичну ефективність», де є вимога до підприємств із щорічного зменшення споживання не менше ніж на 0,8 відсотка сукупного річного обсягу енергії. У разі невиконання – штраф від 510 тис. грн до 1,02 млн. грн. Відповідні підзаконні нормативно-правові акти Уряд планує розробити та прийняти вже цього року.
Адаптація — це пристосування до змін клімату. До цих заходів можна віднести зміни технологій з урахуванням нових кліматичних умов чи переорієнтація на випуск нових видів продукції. В цьому випадку підприємствам доведеться вкладати значні кошти, щоб не зменшувати обсяги випуску продукції, до того ж потрібно буде весь час реагувати на нові виклики, що будуть приносити зміни клімату.
Наразі Міндовкілля розробляється нормативно-правові акти із адаптації до змін клімату, де підприємства також повинні будуть фінансувати і реалізовувати відповідні проекти з модернізації виробничих потужностей.
Що роблять держави?
Країни світу стимулюють енергоефективність у промисловості, щоб послабити залежність росту ВВП у промисловому секторі від збільшення обсягів використання викопного палива.
Кліматична політика країн світу досить різноманітна, із своїми унікальними особливостями. Інструменти запобігання зміні клімату мають на меті скорочення викидів парникових газів. Світова практика використовує інструменти стимулювання скорочення споживання енергії – енергетичний податок в країнах ЄС; а також, стимулювання скорочення споживання саме викопного палива – вуглецевий податок та система торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ).
Інтенсивне використання викопного палива у світі призводить до зменшення його запасів та подорожчання. Низка країн світу в різний час почала вводити вуглецевий податок та використовувати кошти на енергоефективні заходи. Таким чином штучно завищувалась вартість викопного палива для підприємств, що вже стимулювало їх до скорочення споживання. Додатково надавались можливості для компенсації вартості нових технологій і обладнання за рахунок коштів вуглецевого податку.
Крім запровадження податків і використання коштів на енергоефективність, є і інший інструмент зменшення викидів парникових газів – запровадження системи торгівлі викидами (СТВ). Ці два інструменти можуть працювати в країні одночасно та охоплювати різні за величиною підприємства.
Як правило, СТВ охоплює великі підприємства, оскільки функціонування цієї системи вимагає від учасників фінансової участі для функціонування систем моніторингу, звітності, верифікації. Середні і малі підприємства сплачують податок та мають можливість отримати знижки податку або гранти на запровадження енергоменеджменту та реалізації проектів з декарбонізації.
В Україні з 2011 року введений податок на викиди СО2 – як частина екологічного податку. До 2019 року цей податок був менше 1 гривні, що не стимулювало підприємства до скорочення викидів парникових газів. До того ж, декларативний спосіб сплати за викиди СО2 дозволяє підприємствам самостійно встановлювати власні обсяги викидів.
З 2019 року ставка податку на викиди СО2 зросла до 10 грн, а з 2022 року – до 30 грн. за тонну, однак держава досі не запропонувала прозорих механізмів використання цих коштів на декарбонізацію, що не стимулює підприємства до модернізації своїх виробничих потужностей.
Що стосується української системи торгівлі викидами (СТВ), то наразі прийнято базове законодавство, що дозволяє розпочати підготовку до створення такої системи – запуск системи верифікації, моніторингу та звітності парникових газів. Після проходження підприємствами 3-річного циклу збору і аналізу інформації, може запуститись і система квотування на викиди парникових газів між її учасниками (СТВ).
Однак, європейський досвід довів, що наразі ні податки ні СТВ, на жаль, не дали очікуваного ефекту. Тому в ЄС прийнято рішення про перегляд загальноєвропейської політики у сфері змін клімату і широко обговорюється стратегія The European Green Deal, за допомогою якої Євросоюз має намір побудувати вуглецево нейтральну економіку до 2050 року.
А оскільки Україна вже давно заявила про свою інтеграцію до європейського простору, то повинна буде інтегруватись у цю стратегію.
Більше про це – у наступних матеріалах.