СПО роботодавців послідовно з часу прийняття первісної редакції Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (постанова КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), висловлює свої концептуальні критичні зауваження.
Так, постанову КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою затверджувався Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, не погоджено СПО роботодавців як суб'єктом погодження акту.
На узгоджувальній нараді, що відбулась 02 серпня ц.р. в Мінсоцполітики, з метою зближення позицій сторін було досягнуто згоди з представниками Держпраці, Мінсоцполітики за участі ДРС та СПО роботодавців з врахування розбіжностей суб'єктів погодження проекту акту. Разом з тим, проект акта, отриманий на повторне погодження, не враховував домовленості, досягнуті на нараді.
08 серпня ц.р. на засіданні профільного урядового комітету представником СПО роботодавців разом з ДРС висловлені принципові позиції щодо неможливості прийняття постанови в запропонованій редакції. За результатами розгляду доручено Мінсоцполітики разом з ДРС, Мінюстом, МЕРТ врегулювати розбіжності, підготувати та подати відповідний проект акта на засідання Уряду.
Ключові зауваження СПО роботодавців полягають у наступному.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі – Порядок), що затверджується проектом Постанови, за змістом повністю відтворює визнану нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою затверджено такий самий порядок.
При здійсненні аналізу проекту Постанови застосовувався комплексний аналіз норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі – базовий закон про нагляд (контроль)), Конвенцій МОП №№ 81,129, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Отже Держпраці при розробці Порядку має керуватись вимогами базового закону про нагляд (контроль)) та постановою КМУ від 10.05.2018р. № 342 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» відповідно.
Втім зазначений Порядок встановлює відмінні процедури здійснення перевірок від передбачених у вищезгаданих актах законодавства.
Окрім того, при розробці Порядку не додержано вимог частини п'ятої статті 2 базового закону про нагляд (контроль), зокрема, не забезпечено виконання зобов'язань з дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 22 цього Закону.
Згідно з рішенням суду постановою 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, запроваджено безпідставне наділення повноваженнями на здійснення цього виду нагляду (контролю) виконавчими органами міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад. Так, частина 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надає повноваження цим органам зі здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством, що не є державним наглядом (контролем). Відповідно до частини четвертої статті 4 базового закону про нагляд (контроль) виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Наділення посадових осіб органів місцевого самоврядування статусом державного інспектора праці протирічить і самій Конвенції МОП № 81. Так, інспекційне відвідування повинне проводитись під наглядом і контролем центрального органу влади, втім орган місцевого самоврядування не має такого статусу. Інспекторів праці набирають виключно з огляду на їхню кваліфікацію для виконання обов'язків, які будуть на них покладені, інспектори праці отримують відповідну підготовку для виконання своїх обов'язків, при цьому гарантується залучення до роботи інспекції належним чином кваліфікованих технічних експертів та спеціалістів, забезпечується подальше навчання в процесі їхньої роботи. На сьогодні посадові особи органів місцевого самоврядування не відповідають жодній з цих вимог. Окрім того, інспекторами праці можуть бути виключно державні службовці, якими посадові особи органів місцевого самоврядування не є.
Серед іншого, відбувається дублювання функцій територіальних органів Держпраці та органів місцевого самоврядування, що протирічить ідеології стратегії реформування системи нагляду (контролю), в основі якої – усунення дублювання контролюючих функцій.
Впевнені, що даний Порядок, а також практика його реалізації потребують доопрацювання. Тож залишатимуться у зоні уваги СПО роботодавців.