"Екологічне виробництво – це завжди про інвестиції.
Коли ми порівнювали шлях, який пройшов Європейський Союз у боротьбі за зелену планету, зрозуміли, що ця дорога була як мінімум два десятиріччя. У нас «зелений перехід» промисловості хочуть сформатувати за декілька років. Не буває чудес.
Ми хочемо, щоб Уряд розумів закони економіки. Зменшення кожної тонни викидів СО2, NOx – це серйозні інвестиції.
Коли ми платимо екологічні податки – ми маємо розуміти, куди вони йдуть. Логічно, щоб на екологію. Щоб за цей рахунок промисловці могли інвестувати в інші екологічні заходи та зменшувати вплив на довкілля.
ЄС, вибудовуючи свою програму захисту довкілля, закладав до бюджету систему фінансування і підтримки ряду галузей: металургії, хімічної промисловості, цементної промисловості, скловиробництва, керамічної промисловості тощо. І навіть спекти хліб – це викинути в атмосферу СО2.
В той час, коли ЄС субсидіює «зелений перехід», а ми повинні платити більше податків, українська промисловість стає неконкурентною.
Потрібен баланс між економічною й екологічною політикою.
Для кожної галузі ФРУ запропонувала терміни перехідного періоду від 5 до 10 років. В деяких випадках, можливо, 3 роки.
Сьогодні перед промисловістю постала ще одна проблема – різке зростання ціни на газ. Наша промисловість не може одночасно інвестувати в екологічне виробництво і оплачувати шалені рахунки за газ.
Якщо Уряд не прорахує ці баланси – заводи закриються, а люди залишаться на вулиці. А це сотні тисяч робітників".