Сьогодні, 07 червня ц.р. на засіданні Комітету ВРУ з питань соціальної політики та праці при розгляді законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оптимізації трудових відносин» (р.№ 7251) підтримано правку Г.Третьякової, яка врегульовує питання звільнення роботодавця від обов’язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, із залишенням для цих працівників місця роботи (посади). Окрім цього, таким працівникам залишається виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Держбюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У 2014-2015р.р. роботодавцям здійснювалася компенсація витрат середнього заробітку цим категоріям працівників за рахунок коштів Держбюджету. Починаючи з 2016р. роботодавці за рахунок власних коштів зберігають середній заробіток вищепереліченим категоріям працівників. Мають місце і зловживання з боку військоматів, де настійливо рекомендують безробітному працевлаштуватись на тиждень до роботодавця, мобілізуватись і отримувати і середній заробіток на час особливого періоду, і грошове забезпечення від Міноборони.
Це питання ФРУ неодноразово піднімала у мирний час. Втім в умовах воєнного стану, втрати та значного пошкодження майна, що використовувалось при здійсненні господарської діяльності, втрати контрагентів та замовлень, логістичних маршрутів та зв’язків, неможливості сплати податків та виплати заробітної плати, це питання набуло ще більшої актуальності, і потребує більш зрозумілої державницької позиції щодо рівномірного та справедливого розподілу фінансового тягаря між роботодавцем та державою.
Тож у травні ц.р. ФРУ звернулась з цим питанням до Першого віце-прем’єр міністра -Міністра економіки України Свириденко Ю.
Окрім того, на запит бізнесу 06 червня ц.р. відбулась зустрічі з бізнес-активом ФРУ, де обговорювались можливі шляхи послаблення навантаження на роботодавця зі збереження середнього заробітку працівникам, призваних на військову службу.
Під час зустрічі представники бізнесу обмінялись інформацією стосовно суттєвого збільшення навантаження на роботодавця по витратам на збереження середнього заробітку мобілізованим.
Так, підприємство - виробник електричних систем, кабелів та пластмасових компонентів зі 100% іноземних інвестицій зазначило, що витрати на виплату середнього заробітку працівникам, які призвані на військову службу, складають близько 2 млн. євро в рік. Тільки за травень місяць виплачено 4 млн.грн. Інвестор дивиться на витрати на персонал та порівнює їх із іншими країнами (Румунія, Словакія, Сербія, Македонія) і Україна явно не у виграшному становищі. Зарплати також неможливо підвищити на тлі росту цін, а це призводить до відтоку персоналу. Є великий ризик, що іноземний інвестор може зменшити інвестиції або взагалі відмовитися надавати Україні проекти. Гроші в якості заробітної плати платяться не малі, а призвані працівники продукцію не виробляють. Також є проблема накопичення щорічної відпустки у контрактників та мобілізованих: в декого вже по 200 днів накопичилось, що є також серйозним навантаженням на роботодавця.
Представник підприємства скляної промисловості зазначив про необхідність встановити квоту (ліміт) для мобілізації працівників на конкретному підприємстві, оскільки вже 10% забрали тільки за 2 місяці, кваліфікованих робітників, які задіяні у виробничому процесі. Немає закладів, які навчають скловарінню, компанія самостійно набирає і навчає, процес навчання триває до півроку. Компанії не знають, де шукати працівників для виробництва скловиробів. По деяких підрозділах, де здійснюється повний цикл виробництва, вже мобілізовано 50% чоловіків цього підрозділу, деякі процеси неможливо відновити. Окрім того, 5% жінок виїхали за кордон, кваліфіковані спеціалісти. Витрати компанії на збереження середнього заробітку призваним на військову службу складають 1,2 млн.грн. на 200 осіб.
Компанія у сфері рітейлу зазначила, що до війни витрати зі збереження середнього заробітку мобілізованим складали 15-16 тис.грн. на місяць, з початку війни – 400 тис.грн.
По ліфтовій галузі витрати по мобілізованих складають 15%. З такими витратами складно конкурувати з Туреччиною, з якою укладено Угоду про вільну торгівлю. 170 компаній – імпортерів ліфтів, тим більше за відсутності митних бар`єрів та контролю.
У одного з підприємств металургійної галузі витрати на середній заробіток призваним на військову службу разом з ЄСВ у 2021р. складали 64,5 млн.грн., за 5 місяців 2022р. – вже 133 млн.грн.
Компанії з виробнитцва текстильних та спортивних товарів заявили, що до війни за місяць такі витрати складали 60-65 тис.грн., після війни – 1,7 млн.грн.
Одна з компаній банківського і страхового сектору заявила про збільшення цих витрат в 11 разів!. За 5 міс. витрати склали 3,5 млн.грн., призвано 7,7% від чисельності компанії.
Підприємства сфери машинобудування наголосили на відсутності оборотних коштів, передоплати з покупцями, проблеми з курсом, необхідно продати валюту за 28 грн., а купити за 40 грн., одна з найбільших цін на метал, не енергоресурси, митний режим здійснюється без належного митного контролю. Держава має визначитись по моделі відновлення : Сильна економіка + сильна армія, або просто сильна армія. Але тоді немає економіки і бізнесу і робочих місць, а місце національних виробників займуть конкуренти. Наприклад, Туреччина, яка має набагато більшу продуктивність праці, найвищий рівень підтримки експорту, ми просто втратимо ринок як внутрішній, так і зовнішній.
Уся бізнес спільнота очікує на якнайшвидше прийняття парламентом запропонованих змін.